Звернення Першого секретаря ЦК КПУ Петра Симоненка з нагоди 100-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції

Звернення Першого секретаря ЦК КПУ Петра Симоненка з нагоди 100-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції


Шановні співвітчизники!

У всесвітній історії не було і немає події, яку по глибині і масштабності впливу на хід світової історії можна було б поставити врівень із звитяжною Великою Жовтневою соціалістичною революцією. Революцією, сторіччя якої цього року відмічає усе прогресивне людство.

Велика Жовтнева соціалістична революція була  підготовлена усім ходом світового розвитку.

З прадавніх часів життя суспільства визначалося пануванням приватної власності, антагоністичними протиріччями між більшістю тих, хто створював матеріальні і духовні блага і тією меншістю, яка їх привласнювала. Між рабовласниками і рабами. Між феодалами, поміщиками і кріпаками. Між буржуазією і найнятими робітниками - пролетарями.

Повстання рабів, як, наприклад, повстання Спартака в Древньому Римі, селянські повстання у феодальній Європі, Паризька комуна, Криваве воскресіння в Російській Імперії, з якого палахнула революція 1905-107 років, і багато інших виступів пригнічених класів жорстоко придушувалися владноможцями-гнобителями.

Здавалося, що світ у своєму розвитку зайшов в глуху безвихідь.

Лютнева 1917 року буржуазна революція ліквідувала монархію “кривавого царя Миколи ІІ”, але була не в змозі ліквідувати соціальну нерівність і розв’язати непримиренні протиріччя між  "працею" і "капіталом". Тимчасовий Уряд не виконав жодних обіцянок, не  вирішив жодної проблеми, що дісталися в спадок від старого режиму: не подолав економічну кризу, не вирішив земельне питання, залишив солдат годувати воші в окопах Першої світової війни.

І тоді, у жовтні 1917 року його величність трудовий народ під керівництвом партії більшовиків на чолі з Леніним скинув ярмо пригноблення, взяв владу в свої руки і розпочав  будівництва нового, дійсно справедливого суспільства.

Суспільства, в якому не було місця ганебної експлуатації людини людиною, пригнобленню слабких націй сильними. Не було місця загарбницьким війнам, терору, духовній і моральній деградації, породжуваних безмірною розкішшю одних і страхітливою бідністю інших. Суспільства, де умова вільного розвитку кожного стала умовою вільного розвитку всіх, де кожній людині від народження було гарантовано право і забезпечена можливість рівного доступу до усіх життєвих благ.

Знамениті гасла Жовтня: «Мир — народам!», «Владу — Радам!», «Заводи — робітникам!», «Земля  — селянам!», «Свобода і рівноправ'я — пригноблюваним націям!» — прозвучали тоді, в 1917 році, над планетою як вісник настання нової ери.

Більшовицька країна Рад вийшла з імперіалістичної війни, була ліквідована приватна власність на засоби виробництва, селяни отримали землю, а заводи і фабрики перейшли у державну, тобто народну власність. “Тюрма народів”, якою була Російська імперія, припинила своє існування, а всі пригноблені нації і народності отримали  рівні права і можливості.

“Ленін втілив велику мрію людства, зробивши її дійсністю в радянській країні”. Так оцінив події столітньої давнини видатний чилійський поет Пабло Неруда.

Велика Жовтнева соціалістична революція була найбільш безкровною з усіх великих революцій, які відбувалися в світі.

Та монархічна і буржуазна реакція не хотіла змиритися з таким ходом історичних подій. Саме вони  розпалили  на території Країни Рад полум’я кривавої громадянської війни, організували “білий терор” і іноземну інтервенцію.

Особливо старий світ експлуатації та насильства лютував на території України. Буржуазно-націоналістичні сили і їх керівний орган Центральна Рада займали відверто антирадянські позиції, намагалися знищити завоювання робітників і селян.

Трудящим України на чолі з більшовиками доводилося одночасно воювати і з Центральною Радою, яка продалася Антанті, і з гетьманщиною, яка трималася на германських багнетах, і з петлюрівщиною, у якої руки були по лікті в крові після різанини та єврейських погромів.   З іншими різного роду бандформуваннями, куркульськими куренями «вільних козаків», так званою Українською галицькою армією, з загальноросійською білогвардійщиною: Каледіним, Денікіним, Врангелем, з іноземною інтервенцією: німецько-австрійськими, англо-французькими, польськими загарбниками.

Саме Жовтень дозволив народу України вперше мати свою державність: створити УРСР - державу трудящих, добровільно увійти в братній Союз РСР, здійснивши вперше в історії мрію народу України - зібрати воєдино в межах УРСР всі українські землі та стати однією з держав засновників Організації Об'єднаних Націй.

Разом з народами колишньої Російської імперії і під керівництвом більшовицької партії українці відстояли владу Рад робітничих, селянських і солдатських депутатів. Владу, яка є вищою і єдиною формою справжньої демократії на відміну від брехливої так званої “демократії буржуазної”, що захищає  виключно владу багатіїв та гнобителів людства.

І що б там не брехали сьогодні пригріті і обласкані капіталом псевдоісторики і політологи та очолювані доморощеними і закордонними нацистськими покидьками інститути національного безпам’ятства на теренах колишніх соціалістичних країн, робітники і селяни України, що пройшли з російськими братами тривалий шлях спільної боротьби проти поміщиків і капіталістів, з величезною радістю вітали перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції.

Завдяки ентузіазму та праці  мільйонів трудящих, незважаючи на всі труднощі, Країна Рад досягла видатних досягнень в економіці, соціальній сфері, науці, культурі, освіті.

Ще палала громадянська війна, ще чоботи інтервентів топтали нашу землю, а ленінська партія вже розробляла плани мирного будівництва. Нова економічна політика – НЕПу, введення в обіг золотого червонця, реалізації плану електрифікації країни дозволили вже в середині 20-х років відновити промислове виробництво до рівня 1913 року - найвищого досягнення царської Росії.  А ще за десять років перевершити  цей показник майже у десять разів. Небаченими темпами будувалися не тільки окремі підприємства, фабрики, заводи – створювалися цілі галузі промисловості.

В 1930 році, коли у світі “капіталу” вирувала криза, інфляція і безробіття, в Радянський державі на біржах труда вже іржавили замки, а золотий червонець був найміцнішою валютою на планеті.

Всебічною перевіркою на міцність справи Жовтня стала Велика Вітчизняна війна. Радянський народ заплатив за перемогу над ворогом життями 27 мільйонів людей, з них комуністів близько 3 мільйонів. Одна тільки Радянська Україна втратила людей більше, ніж Велика Британія, Канада, Сполучені Штати Америка, Франція разом узяті. Два мільйони 400 тисяч людей, в основному юнаків і дівчат, були насильно вивезені на роботу в Німеччину.

Фашисти зруйнували в Україні більше 16 тисяч підприємств (понад 80% від іх загальної чисельності), практично всі колгоспи і радгоспи (майже 28 тисяч), 1300 машино-тракторних станцій. Було перетворено на руїни 714 міст і селищ міського типу, більше 28 тисяч сіл, 33 тисяч шкіл, училищ, технікумів, вищих навчальних закладів, 18 тисяч медичних установ.

Про величезний внесок народу України у Перемогу переконливо свідчать такі цифри. Серед 11 мільйонів нагороджених орденами і медалями Союзу РСР за участь у боях на фронтах Великої Вітчизняної війни, партизанських загонах і підпільних патріотичних організаціях було 2,5 мільйона українців, 2072 удостоєні звання Героя Радянського Союзу (приблизно кожний третій), з них 32 - двічі (зі 113-ти), а відважний льотчик Іван Микитович Кожедуб - тричі. Серед командувачів 15 військових фронтів, які були створені під час війни, більше половини - українці за походженням.

Ось яку високу ціну радянський український народ змушений був заплатити за свою свободу, за порятунок світової цивілізації. А сьогодні націоналістичні покидьки – ідейні послідовники гітлерівських посіпак з ОУН-УПА - намагаються перекреслити нашу історію, видати катів “Бабиного Яру” за героїв, а радянських воїнів-визволителів за окупантів.

Але щоб там не волали ідейні послідовники гітлерівських наймитів, джерелами Великої Перемоги стали справжній патріотизм, готовність радянських людей до самопожертви в ім’я Вітчизни, дружба народів, невичерпні можливості, які були закладені в новій історичній спільноті, народженої в Жовтні 1917 року.

Велика Жовтнева революція мала неминуще міжнародне значення. З неї почався перехід від капіталізму до соціалізму у всесвітньому масштабі. Великий Жовтень змусив буржуазію держав Заходу, піти на політичні і соціально-економічні поступки: 40-годинний робочий тиждень, виборчі права для жінок, збільшення заробітної плати, обов'язкове соціальне страхування, легалізацію страйків і професійних об'єднань та ін.

Під могутнім впливом Жовтневої революції відбулися десятки соціалістичних, народно-демократичних і національно-визвольних революцій, в результаті яких склалася світова соціалістична система, яка охопила одну третину людства, розвалилася колоніальна система імперіалізму.

Саме завдяки Жовтню Радянська Україна стала країною, яка за багатьма найважливішими показниками розвитку в умовах соціалізму входила в першу десятку передових держав світу.

Під керівництвом Комуністичної партії, а не за панування націоналістичної буржуазії, за роки соціалістичного будівництва і народовладдя відбувалося справжнє державотворення українського народу.

 Якщо на початку 1920-х років територія УРСР становила 452 тисячі квадратних кілометрів, то до кінця радянського періоду історії - 603,7 тисячі квадратних кілометрів. Якщо в 1920 році в УРСР проживало 25,5 мільйона чоловік, то в 1991 році - 52 мільйони. За радянських часів

Зміцнювалася економічна могутність Радянської України. Під керівництвом більшовиків успішно був здійснений курс на соціалістичну індустріалізацію, на розвиток великотоварного і високомеханізованого сільськогосподарського виробництва, ліквідоване безробіття. За сім десятиліть соціалізму обсяг промислового виробництва в УРСР збільшився більш ніж в 300 разів! Було побудовано тисячі потужних підприємств, лікарень, палаців культури, шкіл, дитячих садків… Безкоштовними і доступними кожному стали освіта і медицина.

Піклуючись про майбутнє і керуючись ленінськими принципами національної політики, Компартія України врятувала українську мову, забезпечила її вільний розвиток, зробила рідною для більшості населення республіки. Одночасно не допускалось жодних утисків мов інших національних груп.

В історично короткі терміни була ліквідована масова неписьменність,  створені сприятливі умови для функціонування російської мови, як мови міжнаціонального спілкування в УРСР і СРСР і однієї з офіційних мов в міжнародному співтоваристві.

Кожен отримав можливість навчатися і працювати за спеціальністю. Радянська соціалістична Україна дала світу десятки і десятки видатних науковців, письменників, художників, полководців.

А сьогодні? Так звана реформа освіти спрямована на дебілізацію майбутнього покоління. Новітнім рабовласникам-олігархам і транснаціональним корпораціям не потрібні освічені українці. Їм потрібні, як і гітлерівським загарбникам, українці-раби, для яких буде достатньо вміти трохи читати і рахувати.

Новий ганебний закон про освіту, прийнятий Верховною Радою, або, як справедливо її називає народ, Верховною зрадою, і підписаний президентом-олігархом, порушує навіть діючу буржуазну Конституцію, суперечить нормам міжнародного права, позбавляє національні меншини можливості навчатися та вільно спілкуватися рідною мовою. Це вже викликало обурення, як всередині країни, так і за її межами.

Величезні досягнення соціалізму і Радянської влади визнавали навіть запеклі антикомуністи. Щоб не бути голослівними наведемо деякі дані з листівки, яку розповсюджували рухівці і націоналісти у 1990 році, закликаючи людей до повалення Радянської влади і реставрації капіталізму.

“Україна  —  країна європейського і світового масштабу”, писали вони. За рік Україна продукує 40—60 тон золота, срібла та платини, а це може забезпечити введення конвертованої валюти. Україна виробляє в порівнянні з іншими країнами Західної Європи не менш електроенергії, добуває нафти та газу, виплавляє сталі, збирає врожаїв, виробляє тракторів та іншої сільгосптехніки. Будує літаки та ракети, має потужний флот. Тому, запевняли націоналісти, твердження  комуністів і прибічників соціалістичного шляху розвитку на основі єдності і братерства радянських республік про неминуче погіршення соціально-економічного стану наших людей після відокремлення України і розбудови на засадах капіталізму — безпідставне.

“Гарант нашої гідності і нашого добробуту, - волали вони, - НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ!»

І де сьогодні та гідність і добробут, яку вони обіцяли? Де ті здобутки? Де потужні заводи і науково-промислові комплекси, де конвертована валюта? Де потужний флот? Все знищено, розграбовано, розпродано тими, хто за допомогою зрадників і за підтримки іноземного капіталу, організували ідеологічну і духовну інтервенцію, зруйнували у 1991 році Радянський Союз і Радянську Україну, а тепер вдалися до прямого геноциду нашого народу.

З 1991 року, за часів панування буржуазії, до ладу не став жоден великий промисловий об'єкт. Вироблення електроенергії зменшилася майже в 2 рази, виробництво вугілля скоротилося більш ніж втричі, сталі - в 2,44 рази, тракторів - в 66 разів (!). Поголів'я великої рогатої худоби скоротилося в 12 разів! І так у всьому.

ВВП України у 2017 році менш ніж у 1990. Імпортувати доводиться навіть основні продукти харчування. Зайдіть до магазину і ви побачите на продуктах українських торгових марок написи: зроблено в Туреччині, зроблено у Польщі і так далі. Зовнішній борг України майже дорівнюю всій доходній частині бюджету і віддавати його доведеться не тільки нам, а й наших онукам. Буденними після реставрації капіталізму стали ті явища, про які українці і гадки раніш не мали: масове безробіття, злидні, правове беззаконня.

Заборгованість по заробітній платі перевищила два з половиною мільярди гривень. Хтось з пам’ятає, щоб за радянських часів таке було? Да за таке у радянські часи у керівників і чиновників голови б з плечей летіли!

А ганебні і бандитські комунальні тарифи, які націонал-олігархічний режим виправдовує проведенням якихось там реформ і за рахунок яких наживаються барони і баронеси від енергетики?  А те, що загальні витрати на утримання навіть однокімнатної квартири в кілька разів перевищують мінімальну зарплату або пенсію?  Хіба таке можливо було в Радянській Україні? Та ні.

В Радянській Україні, як і в інших республіках Союзу житлово-комунальні тарифи, ціни на промислові і продовольчі товари, на ліки і різні послуги  жорстко контролювалися державою, були економічно обґрунтовані  і встановлювалися виходячи з інтересів людини праці.

Майже 70 відсотків ВВП за радянських часів йшло у фонди суспільного вжитку. Ці кошти через державні органи, органи  місцевого самоврядування, через профспілки, через інші громадські організації розподілялися серед  трудящих. Це і безкоштовні путівки у санаторії чи дитячі табори відпочинку, це і пільгові ліки для ветеранів, і різноманітні культурні, спортивні клуби тощо. 

Сьогодні 70 відсотків ВВП осідає в кишенях олігархів – сучасних рабовласників.

За роки химерної незалежності, Україна перетворилася на колонію імперіалістичних країн і транснаціональних корпорацій. За даними ООН, понад 80% українців проживають за межею бідності, а влада і олігархи продовжують вивертати кишені трудящих.

Зусиллями режиму та його посіпак Україна посідає  перше місце в Європі за рівнем психічних захворювань, захворювань на туберкульоз та СНІД. Стала першою у Європі і другою у світі за рівнем смертності після маленького африканського королівства Лесото. Духовно-моральна деградація значної частини населення, безпрецедентно низький рівень міжнародного авторитету, розв’язана бандитським режимом братовбивча громадянська війна на Донбасі, втрата територіальної цілісності  – такі сьогодні “досягнення” (в лапках) правлячої олігархо-нацистської хунти, яка довела Україну і наш народ до межі національної катастрофи.

В Україні панує не здоровий глузд, а інтегральний український націоналізм, який за твердженням його засновника Дмитра Донцова, об'єднав в собі найбільш радикальні ідеологічні постулати гітлерівського нацизму, італійського фашизму, антикомунізм і ксенофобію.

Спираючись на ідеологію інтегрального націоналізму, антиукраїнська влада впроваджує за вказівками МВФ і Госдепу США ганебні “гробові” реформи - пенсійну і медичну, які спрямовані на тотальне знищення населення. Це підтверджують і  документи Центрального розвідувального управління США, оприлюднені в кінці 2016 року. «Населення України до 2020 року буде становити не більше ніж 24 мільйони людей. До 2030 року - 13 мільйонів. До 2050 - близько 7-8 мільйонів», - стверджують аналітики ЦРУ.

Велике бачиться здалеку. Досягнення Радянської доби і партії більшовиків й досі живі в пам’яті людей. Саме тому славетний період нашої спільної Радянської історії, нахабно оббріхується нинішніми націонал-олігархічними правителями, які прийшли до влади на крові збройного заколоту у 2014 році. А здобутки соціалістичної України у складі Радянського Союзу оголошується ними «ганебними» і «злочинними». Тільки за згадку про сторінки радянської епохи, процвітаючої соціалістичної української держави, правляча хунта може запроторити у буцегарню на десяток років.

Тому не дивно, що саме комуністична ідеологія так ненависна міжнародному капіталу, який вирішує свої проблеми і примножує свої статки за рахунок жорсткої експлуатації, за рахунок “утилізації зайвого населення” у війнах. Тому пам’ять про переможну Жовтневу революцію наводить жах на світову буржуазію.

Тому в Україні олігархо-нацистська хунта намагається заборонити Компартію, переслідує комуністів, погрожуючи фізичною розправою.

Але як би не намагалися  антикомуністи і націоналісти витравити зі свідомості людей переваги радянської епохи, скільки б вони не декомунізовували і не глумилися над історією, нікому і  ніколи не вдасться викреслити з наших з вами сердець пам'ять про немеркнучий подвиг старших поколінь, які під керівництвом ленінської партії більшовиків повалили владу капіталу, відстояли завоювання Жовтня в найжорстокіших битвах Громадянської і Великої Вітчизняної воєн, підняли країну з згарищ і розрухи, піднесли її до вершин соціально-економічного прогресу і світової цивілізації.

Ми переконані, що реставрація капіталізму на території СРСР і в ряді інших країн – це лише тимчасовий відступ соціалізму. Прогрес людства нездоланний. Набирають силу рух противників глобалізації по-американськи і визвольна боротьба народів «третього світу». Вражають економічні успіхи Китаю і В'єтнаму. Все впевненіше звучить голос сил соціалістичного вибору в Латинській Америці. На початок ХХI століття соціалізм залишається не тільки мрією мільйонів, але і реальністю суспільно-політичного життя.

Навіть у самому оплоті сучасного імперіалізму - у Сполучених Штатах – молодь прагне жити при соціалізмі. Не випадково цьогорічне опитування серед американської молоді у віці від 16 до 40 років, проведене з нагоди 100-річчя Жовтня, показало, що 44 відсотки бажають жити при соціалізмі, а ще сім назвали своєю метою комунізм.

Ми, комуністи, глибоко переконані: за соціалізмом майбутнє. І ніяка націонал-олігархічна брехня і антирадянська пропаганда не в змозі знищить могутні ідеї соціальної справедливості і спадщину Великого Жовтня. Його ідеї  живуть і будуть жити в пам'яті народжених в СРСР, в серцях їхніх дітей і онуків, вірність яким, їх віра в майбутнє надихає нас, комуністів, продовжувати боротьбу за справедливість і народовладдя, боротьбу за соціалізм.

Та будемо відверті: наше суспільство ще не дозріло для організованих класових виступів проти антинародного режиму. Люди залякані, озлоблені, замкнулися в собі. Тон задають різні угруповання, в тому числі збройні формування бойовиків, на яких опираються різні  політичні  пройдисвіти, що ведуть між собою гостру підкилимну і відкриту боротьбу за доступ до важелів влади та державного бюджету.

У цій боротьбі протиборчі націонал-олігархічні сили особливо активно використовують отруйну зброю популістської соціальної демагогії, вдаючись до взаємних звинувачень та організовуючи одну за одною викривальні кампанії. Ці політикани,  не скупляться на обіцянки, зовсім не збираючись їх виконувати. Більшість таких «друзів народу», змінюючи кожного разу перед виборами свою належність до політичних партій, вже не раз були у виконавчій владі, показали і показують свою нікчемність, жадібність.

І які б обіцянки вам, шановні співвітчизники, вони не роздавали, пам’ятайте в умовах капіталізму, приватної власності, буржуазної влади в Україні ніякого покращення для більшості населення не відбудеться.

Вихід тільки один і його нам показав Великий Жовтень. Народ України має відсторонити від влади олігархів та нацистів, змінити курс розвитку країни від капіталізму - до соціалізму!

Тільки таким чином нам вдасться врятувати Україну, не допустити остаточного розвалу вітчизняної економіки і остаточного підпорядкування внутрішньої і зовнішньої політики країни диктату США, Європейського Союзу, НАТО, міжнародних фінансових олігархій. Тільки так можна зберегти її територіальну цілісність і справжню незалежність, відродити соціальну справедливість і економічну могутність.

Ні громадянській війні на Донбасі! Мир народу України!

Заводи трудящим, а не олігархам!

Землю селянам, а не агробаронам!

Геть владу буржуазії і націоналістів!

Майбутнє України  - за народовладдям, за соціалізмом!

Хай живе Велика Жовтнева соціалістична революція!


Вы можете обсудить этот материал на наших страницах в социальных сетях