До 75-річчя Великої Перемоги. Спасибі діду за Перемогу!


На Волинській землі 18 вересня 1918 року в селі Ізов Володимир-Волинського району народився мужній хлопчина, майбутній воїн і комуніст Гладчук Іван Галактіонович,

якого в листопаді 1940 року після закінчення 8-ми класів середньої школи призвали на строкову службу до армії. За місяць до закінчення служби розпочалась Велика Вітчизняна війна - Іван пішов захищати Радянську Батьківщину.

22 липня 1941 року він був призначений командиром гармати на Ленінградському фронті. У 1943 році Іван пройшов курси молодих лейтенантів за спеціальністю "командир мінометного взводу". З 23 березня 1943 – 3 березня 1944 років воював на Калінінському фронті, а згодом в чині старшого лейтенанта був переведений на Перший Білоруський фронт, де воював до самого Дня Перемоги 9 травня 1945 року.

Іван Гладчук брав участь у визволенні Варшави та взяття Берліну. За героїчні подвиги він був нагороджений багатьма бойовими відзнаками, серед яких: дві медалі “За відвагу”, медалі за взяття Берліну та Варшави, два Ордени Червоної Зірки, два Ордени Вітчизняної війни 2 ступеня, Орден Червоного Прапора тощо.

Після закінчення війни орденоносець повернувся в рідне село і був призначений головою колгоспу. На цій мирній посаді працював більше 10-ти років, щедро засіваючи розміновані поля і відбудовуючи країну. За трудові досягнення був нагороджений Орденом Трудового Червоного прапора.

Дочка Софія Іванівна, яка з болем у душі переживає нівелювання участі таких самих ветеранів, як її батько у Великій Вітчизняній війни, з великою шаною та любов`ю до свого батька, розповіла, що всі його нагороди передала в надійні руки внукові героя Гладчуку Івану Федоровичу, вчителю з фізичного виховання та захисту Вітчизни устилузької середньої школи, які він часто показує своїм  учням, проводячи патріотичне виховання молоді.

Член ради Володимир-Волинської

міськрайонної ветеранської організації війни та праці

Г.П. Савюк


Вы можете обсудить этот материал на наших страницах в социальных сетях