НАС НЕ ЗБИТИ З ДОРОГИ, БО МИ НЕ ЗНАЄМО КУДИ ЙДЕМО…

"НАС НЕ "ЗБИТИ" З ДОРОГИ, БО МИ НЕ ЗНАЄМО КУДИ ЙДЕМО…"


Це вже хаос, чи він ще наступить?

Останні роки за широко разрекламовано реформу децентралізації та утворення нового адміністративно-територіального «фейсу» країни багато говорилося «за здравие», та видається, що можуть скоро співати і «за упокой».

Мабуть керівництво держави перестаралось, заявляючи про завершення реформування адміністративно-територіального устрою, та не розуміє гостроти існуючих проблем, які з виборами лише загострюються. Роки безплідної балаканини про найуспішніше реформування не привели до Конституційних змін, законодавчого і нормативного забезпечення процесів децентралізації і укрупнення місцевих рад та районів.

Дуже часто процеси децентралізації і створення об’єднаних громад носило декларативний та імітаційний характер. Питання добровільності було замінено жорстким адмініструванням, точніше «колективізацією» (спеціалісти говорять, що лише трішки більше 30% місцевих рад об’єдналося добровільно, а з рештою проводилася примусова «колективізація»).

Як мильна бульбашка луснули сподівання на фінансову незалежність місцевого самоврядування і незалежність його від центру. Із усіх новоутворених громад менше половини (41,2%) стали, з великою натяжкою, самодостатніми, яким не потрібно давати дотацій.
Поки що казкою залишаються наміри розподілу повноважень між органами самоврядування за принципами субсидіарності, передачі функцій виконавчої влади виконкомам місцевих рад і т.д.

Різко загострила ситуацію прийнята 17 липня ц.р. постанова Верховної Ради України «Про утворення і ліквідацію районів».

Завтра вибори, які мають запустити роботу новоутворених районів, але до цього часу не визначені їх повноваження, функції, права і обов’язки, механізми взаємодії з об’єднаними територіальними громадами, адміністраціями.

Що робити з тим, що старих районів вже не буде, а адміністрації цих районів ще будуть існувати. Нові райони та новообрані районні ради з’являться, але для них не визначено функцій, а нових адміністрацій і їх функцій ще не буде. Відкритим залишається питання, звідки будуть фінансуватися районні ради?

Відсутність у районів статусу, функцій, фінансування ставить питання руба - чи потрібні взагалі райони? Якщо старі райони і органи виконавчої влади цих районів були неефективні, то хто гарантує, що нові стануть кращими?

Завтра мають розпочати роботи нові об’єднані територіальні громади і райони, але повністю відсутні механізми передачі комунальної власності, коштів, засновництва і співзасновництва комунальних підприємств, вивільнення (переведення) працівників, передачі боргових зобов’язань тощо. Це викликає нарікання і нервозність людей, відкриває дорогу для зловживань у всіх сферах.
Це проблеми, які окреслені лише «широкими мазками». Хаос наростає, який може перетворитися на повний розвал управління на місцевому рівні. Місцеві чиновники лише розводять руками.

Верхи, посилаючись на «брак політичної волі», нездатні підготувати та прийняти відповідні закони і підзаконні акти. Обіцяні нові редакції Законів «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», «Про засади адміністративно-територіального устрою України» та ще багато інших, як і маса підзаконних актів давно загрузла в болоті реформаторського невігластва і безвідповідальності.

Як депутат, що звертав увагу на необхідність ґрунтовного конституційного, законодавчого, нормативного забезпечення цієї реформи, проведення правового експерименту в 1-2 областях України перед запровадженням на території усієї держави (такі мої публікації є у парламентських газетах і журналах, регіональній пресі), недавно задав питання одному із «штовхачів» цієї реформи:

- Це вже хаос, чи він ще наступить?

Він дав відповідь, від якого «волосся стало дибки»:

- Нас не «збити» з дороги, бо ми не знаємо куди йдемо…

Так буває, коли ігнорується Конституція і здоровий глузд, а реформи проводяться по іноземних лекалах.

С.Гордієнко,

народний депутат України 6-7 скликань


Вы можете обсудить этот материал на наших страницах в социальных сетях