- КПУ - http://www.kpu.ua -

Не рубайте коріння родового дерева

Опубликовано 11.04.2021

2 травня 1894 року в селі Заражани в Бесарабії, нині Хотинський район Чернівецької області, народився Дубковецький Ф.І., один із організаторів колгоспного руху на Україні, голова колгоспу “Здобуток Жовтня” Тальнівського району Черкаської області, Двічі Герой Соціалістичної Праці.

Його життєвий шлях характеризується сумлінним служінням трудовому народу, ініціативністю і високим почуттям особистої відповідальності за доручену справу.

Учасник Першої світової війни.

В 1917 році вступив у Червону Гвардію.

В 1919 році брав участь у Хотинському повстанні проти руминських окупантів. Після поразки повстання пішов на територію Радянської України і до 1922 року служив у Червоній Армії.

Після демобілізації із групою демобілізованих червоноармійців приїхав на Тальнівщину. Сьомого листопада 1922 року разом із однодумцями заснував сільськогосподарську артіль “Вулик і бджола”, яку і очолив.

Це було перше колективне господарство Уманського округу, до якого в ті роки входила і Тальнівщина. З часом артіль реорганізовувалася в сільськогосподарську комуну під назвою “Здобуток Жовтня” та колгосп з такою ж назвою.

В 1925 році господарство отримало перший великий прибуток – 1000 рублів, що дало можливість купити трактор, а трактористом став керівник господарства Дубковецький Федір Іванович.

Колективне господарство розвивалося і міцніло. Про його ефективність і заможність свідчило те, що в період голоду 1932-1933 років у господарстві не було жодної людини, яка померла від голоду.

Успішний розвиток колгоспу “Здобуток Жовтня” перервала Велика Вітчизняна війна. За станом здоров’я Дубковецького Ф.І. не мобілізували на фронт, тому він із групою колгоспників організував вивезення колгоспної худоби в глибокий тил, щоб вона не дісталася німецько-фашистським загарбникам.

Два сини Федора Івановича воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни, захищаючи свій рідний край, свою землю, свою Батьківщину від німецько-фашистських загарбників і загинули смертю хоробрих.

Після звільнення у березні 1944 року Тальнівського району від окупантів, Федір Іванович повернувся з евакуації.

Будучи заступником голови райвиконкому, очолював комісію по відновленню роботи колгоспів і радгоспів. Одночасно, як член правління колгоспу “Здобуток Жовтня” відновлював роботу господарства.

1 січня 1945 року на загальних зборах колгоспу Дубковецького Ф.І. знову обрали головою.

В 1947 році за ініціативою Дубковецького Ф.І. на р. Гірський Тікич була побудована гідроелектростанція, яка подавала електроенергію в хати колгоспників та виробничі і соціально-культурні об’єкти.

В 1950 році до колгоспу “Здобуток Жовтня” приєднався сусідній колгосп “Лан”.

Виробничі показники колективного господарства і розвиток його соціальної сфери були такими високими, що господарство неодноразово було учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки і Виставки досягнень народного господарства СРСР та нагороджувалося дипломами, преміями і Перехідними Червоними Прапорами.

Федір Іванович Дубковецький член КПРС із 1926 року, делегат XIX – XXI з’їздів КПРС, був членом Центральної Ревізійної Комісії КПРС. Обирався депутатом Верховної Ради СРСР  1-го, 3-го і 4-го скликань.

В 1951 році, за високі врожаї сільськогосподарських культур Дубковецькому Федору Івановичу було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці із врученням Золотої Зірки “Серп і Молот”.

В 1958 році, за видатні заслуги в справі отримання високих і стійких врожаїв зернових і технічних культур, виробництво продуктів тваринництва, широке використання досягнень науки і передового досвіду та вміле керівництво колгоспним виробництвом Федору Івановичу було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці вдруге із врученням Золотої Зірки “Серп і Молот”.

Так він став Двічі Героєм Соціалістичної Праці. Він також був нагороджений двома орденами Леніна і багатьма медалями. Автор чотирьох книг.

На його честь було встановлено гранітне погруддя в м. Тальне.

Помер Федір Іванович 6 березня 1960 року. Захоронений у м. Тальному.

Мене, людину, яка більшу частину свого життя працювала у сільському господарстві,  народного депутата України двох скликань, члена комітету Верховної Ради України з питань агропромислового комплексу те земельних ресурсів, стурбувала ситуація, яка сталася навколо Двічі Героя Соціалістичної Праці Дубковецького Федора Івановича, людини-легенди, організатора сільськогосподарського виробництва, голови колгоспу “Здобуток Жовтня” Тальнівського району, Черкаської області.

Як можна було додуматися до того, щоб людину праці, її трудові заслуги і заслуги та досягнення людей, які працювали разом з ним переносити в політичну площину лише за те, що вони жили, працювали і творили в епоху, яка зараз комусь не подобається.    Забувши мудрість древніх: “Без минулого немає майбутнього”, осліплені ненавистю до радянського періоду нашої історії, знайшлися “ініціатори” знесення гранітного погруддя Федору Івановичу Дубковецькому,  встановленого в центрі Тального.

Адже це пам’ятник не лише Ф.І. Дубковецькому, як Двічі Герою Соціалістичної Праці, а й тим колгоспникам, які трудилися разом з ним на полях і фермах, піднімаючи сільське господарство країни, розвиваючи села і міста.

Намагання знести погруддя Ф.І. Дубковецькому є затією протизаконною і аморальною.

Адже, той хто піднімає такі питання, мабуть не має елементарного поняття про те, хто ця людина і які ж її заслуги, що таке радянська епоха, які події тоді відбувалися, які люди тоді жили і за що їм давали Героїв Соціалістичної Праці і встановлювали пам’ятники.

Мертві не можуть себе захистити, захистити свою честь і гідність від посягання невігласів, які знищують те, чого не будували, руйнують все, що зроблено до них, а самі, можливо, ще ржавого цвяха не забили в своєму житті.

Гірко спостерігати все це родині славного героя. Боляче усвідомлювати те, що титанічна праця  І.Ф. Дубковецького на розвиток сільського господарства, на розвиток села сьогодні піддається “цензурі”.

Проте, на Тальнівщині знайшлися люди, які стали на захист свого славетного земляка.

Це в першу чергу депутати Тальнівської міської ради – ОТГ. І захищають вони свого земляка не тільки тому, що постать та ім’я Дубковецького Ф.І. не підпадає під дію закону про так звану “декомунізацію”, а й тому, що вони не захотіли рубати коріння родинного дерева на якому тримається не тільки сім’я і родина, а й територія, яка називається Тальнівщина або по-новому -  Тальнівська об’єднана територіальна громада.

Свою громадянську позицію на захист доброго імені Федора Івановича Дубковецького показали Тетяна Андріївна Гаврилова, почесна громадянка Тального, заслужений працівник сільського господарства України, Герой Соціалістичної Праці; Олег Іванович Сошинський, почесний громадянин Тального, заслужений працівник культури; Іван Григорович Куян, почесний громадянин Тального, заслужений працівник освіти; Григорій Максимович Пулєєв, колишній господарський керівник, депутат Тальнівської міської ради кількох скликань.

Сказали своє слово на захист Федора Івановича жителі сіл колишнього колгоспу “Здобуток Жовтня”, яким він керував 38 років.

Проте, для мене є незрозумілими позиція і дії прокурора новоствореного Звенигородського району та Тальнівського відділення національної поліції, чим керувалися вони, порушуючи кримінальну справу проти Тальнівської міської ради, яка стала на захист доброго імені Федора Івановича Дубковецького? Незнанням закону чи безпам’ятством? Скоріше і першим і другим. А може їх охопив страх перед тими хто законів не знає і знати не хоче, а рубання чужих родинних коренів для них приносить звіряче задоволення.

Як народний депутат України попередніх скликань і юрист, знаючи Конституцію і Закони України, звертаюся до прокурора Звенигородського району і Тальнівської поліції, щоб уважно прочитали Закон України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки” від 9 квітня 2015 року №317 –VIII.

По жодній із статей даного Закону ім’я Ф.І. Дубковецького і його погруддя не підпадають під так звану “декомунізацію”.

Він ніколи не був партійним функціонером, а тільки господарським керівником. На його захист стала  стаття 1 “Визначення термінів” вищезгаданого Закону України.

В пункті 4 “символіка комуністичного тоталітарного режиму – символіка, що включає “у підпункті г ” записано:

“Зображення, пам’ятники, пам’ятні знаки, написи, присвячені особам, які обіймали керівні посади в комуністичній партії ( посаду секретаря районного комітету і вище), особам, які обіймали керівні посади у вищих органах влади та управління СРСР, УРСР, (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік, органах влади і управління областей, міст республіканського підпорядкування, працівникам радянських органів державної безпеки всіх рівнів”.

Захищений Ф.І. Дубковецький також підпунктами “е” і “є” та статтею “7” “Прикінцеві та перехідні положення”, зокрема в пункті 2 про внесення змін до законодавчих актів України. А посилання противників Ф.І. Дубковецького на те, що він був членом Центральної Ревізійної Комісії Комуністичної партії Радянського Союзу вказує на незнання ними закону.

По- перше, в законі нічого не сказано про керівників контрольних органів партії, а тільки про секретарів партійних комітетів.

По-друге, Ф.І. Дубковецький не був головою контрольного органу партії, а значить не працював у цьому органі, як партійний функціонер. А щодо того, що він був депутатом Верховної Ради СРСР кількох скликань, то цим можна тільки гордитися. Він користувався високим авторитетом серед своїх земляків, тому вони обирали його, до речі, таємним голосуванням, до вищого законодавчого органу країни. До того ж, у вищезгаданому Законі України взагалі нічого не сказано про депутатів будь-якого рівня.

Немає претензій до Ф.І. Дубковецького, як до Двічі Героя Соціалістичної Праці.

Це звання за трудові заслуги і захищається законодавством України. В декількох законах передбачено навіть надання пільг для цієї категорії громадян.

Не слід забувати про Конституцію України. В статті 11 сказано: “Держава сприяє консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій і культури”… що зобов’язує нас не рубати корені на яких тримається єдність українського народу.

Адже радянський період є невід’ємною багатогранною частиною історії України, саме в цей період Україна стала високо розвинутою індустріально-аграрною державою з високим рівнем освіти, культури і традицій. І такою її зробили такі люди як Ф.І. Дубковецький.

Тальнівщина ще з часів трипільської культури славилася як хліборобський край. Ф.І. Дубковецький був тим самим хліборобом, який прославив Тальнівщину в наш час.

Недаремно у Тальному є Музей Хліба, яким гордиться не тільки Тальнівщина, а й вся Україна. І в цьому є заслуга Ф.І. Дубковецького і людей, які працювали разом з ним, наслідуючи його приклад, використовуючи його досвід.

В зв’язку з цим рекомендую правоохоронним органам новоствореного Звенигородського району, в який входить Тальнівська об’єднана територіальна громада, припинити кримінальне переслідування депутатів Тальнівської міської ради і вибачитися перед рідними Федора Івановича Дубковецького та всією громадою.

Не рубайте коріння родового дерева Тальнівщини!

Роєнко В.Г.,

народний депутат України

ІІ і ІІІ скликань,

Черкаська область


Материал размещен на КПУ: http://www.kpu.ua

Link: http://www.kpu.ua/ru/98668/ne_rubajte_korinnja_rodovogo_dereva

© КПУ
При перепечатке информации ссылка на www.kpu.ua обязательна